¶ Чоловік остережуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.

 ¶ Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ.

 ¶ Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток.

 ¶ Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його.

 ¶ Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить.

 ¶ У провині людини лихої знаходиться пастка, а справедливий радіє та тішиться.

 ¶ Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізнання про це.

 ¶ Люди глузливі підбурюють місто, а мудрі утишують гнів.

 ¶ Мудра людина, що правується із нерозумним, то чи гнівається, чи сміється, спокою не знає.

 ¶ Кровожерці ненавидять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.

 ¶ Глупак увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стримує.

 ¶ Володар, що слухає слова брехливого, безбожні всі слуги його!

 ¶ Убогий й гнобитель стрічаються, їм обом Господь очі освітлює.

 ¶ Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди.

 ¶ Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою.

 ¶ Як множаться несправедливі провина розмножується, але праведні бачитимуть їхній упадок.

 ¶ Карай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі.

 ¶ Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона блаженний.

 ¶ Раб словами не буде покараний, хоч він розуміє, але не послухає.

 ¶ Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй!

 ¶ Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний.

 ¶ Гнівлива людина викликує сварку, а лютий вчиняє багато провин.

 ¶ Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом.

 ¶ Хто ділиться з злодієм, той ненавидить душу свою, він чує прокляття, та не виявляє.

 ¶ Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний.

 ¶ Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для людини.

 ¶ Насильник огида для праведних, а простодорогий огида безбожному.